Історія виникнення рельєфно-крапкового шрифту Брайля

Спочатку була ідея

Дені Дідро

Ключовим періодом в історії створення та розвитку писемності для незрячих став кінець ХVII-початок XVIII століття. Отже, все почалося з ідеї.

У 1749 році відомий і популярний французький письменник і філософ-просвітитель Дені Дідро опублікував працю, під назвою «Лист про сліпих, призначений тим, хто бачить». Він описав історії відомих йому незрячих, які досягли високого інтелектуального рівня і опанували не лише елементарну грамоту, а й професію, яка дозволила їм жити самостійно, забезпечуючи себе і свою сім’ю. Дідро висловив ідею про можливість і необхідність масової систематичної освіти незрячих. Одним з перших він сформулював думку про те, що хоча сліпота і обмежує сприйняття предмета, але, розвиваючи інші органи чуття, за допомогою компенсації, незряча людина здатна пізнати зовнішній світ. Дені Дідро привернув увагу широкої громадськості до проблеми адаптації незрячих, вклав ідею в голови аристократії і меценатів.

«Лист про сліпих, призначений тим, хто бачить» Д. Дідро

А в 1771 році в Парижі відбувався ярмарок St. Ovid’s Fair. В ті часи ярмарки були не тільки місцем вуличної торгівлі, але й однією з найбільш видовищних подій в житті городян. Люди всіх станів відвідували вистави, які влаштовували вуличні актори, циркачі, лялькарі. Саме там відбувся бурлеск-спектакль, в якому виступали незрячі притулку «Quinze-Vingts». Цей притулок для незрячих був побудований за наказом короля Луї IX і спочатку там жили триста хрестоносців, засліплені на полях битв.

З плином часу притулок став домівкою для бездомних незрячих. Своєю грою незрячі вразили відвідувачів ярмарку і надихнули Валентина Гаюї, перекладача при Міністерстві закордонних справ Франції, експерта в системах писемності і великого шанувальника Д. Дідро, допомогти незрячим, створивши для них школу і навчивши їх грамоті через «тактильне читання книг з рельєфними літерами».

 

Валентин Гаюї – перший, хто втілив ідею в життя

Пам’ятник Валентину Гаюї
Книга французською, надрукована методом Гаюї

У 1784 році Валентин Гаюї заснував «Майстерню трудящих незрячих» – першу в світі школу для незрячих дітей, а першим учнем став підібраний ним на церковній паперті 12-річний хлопчик Франсуа де Лезюер. Кажуть, що коли Валентин подав йому милостиню, хлопчик назвав йому номінал монети, чим ще більш затвердив Гаюї в можливості втілити задумане в життя. Отже, Гаюї створює «опуклі букви» – перший рельєфно-лінійний шрифт, і називає його «унціал». Це звичайний шрифт з літерами, які мають свій рельєф. Франсуа швидко навчився відчувати букви і читати за допомогою пальців, і вже через пів року Гаюї представив учня Королівської Академії, де його вміння приголомшило професорів. Гаюї зумів не тільки відкрити першу в світі школу для незрячих, а й створити при школі друкарню і надрукувати рельєфно-лінійним шрифтом унціалом кілька книг. Це були перші в світі книги для незрячих. Пізніше «Методом Гаюї» стали друкувати книги в усьому світі.

 

У пошуках досконалості

Послідовники Гаюї визнавали один недолік шрифту – його складно читати. Опуклі букви з витіюватими обрисами потрібно довго обмацувати, щоб зрозуміти яка саме це буква. Дочитавши речення до кінця, людина часто забувала, що було на його початку. Саме з цієї причини стали розробляти інші, спрощені обриси букв і навіть системи кодування.

Так в 1831 році Джеймс Галл, шотландський книговидавець з Единбургу, впровадив трикутний тактильний шрифт. Приблизно в той же час Самуель Грідлі Хауи, лікар, філантроп, тифлопедагог і засновник всесвітньо відомої «Школи Перкінса для незрячих» в Бостоні, на іншому континенті ввів свій схожий спрощений шрифт.

Англієць доктор Вільям Мун пішов ще далі і створив схематичний тактильний шрифт на основі латинського алфавіту, який і представив в 1845 році. Його систему широко використовували аж до початку ХХ століття. Однак, не дивлячись на спрощеність зовнішнього вигляду, всі ці та інші, схожі з ними, системи мали загальні недоліки: читати стало не на багато швидше, та й вартість друку книг була дуже висока.

 

 

Від ліній до крапок

Портрет Луї Брайля

Ситуацію докорінно змінила дитина.

Луї Брайль народився в невеликому французькому містечку Кувре, в сім’ї ремісника. У віці трьох років він поранився шорний ножем, інструментом батька, і в результаті запалення очей, остаточно осліп у п’ять років. У 1819 році Луї вступив до Паризького державного інституту для незрячих дітей, де викладання велося по книгам, надрукованим рельєфно-лінійним шрифтом Муна. Таких підручників було всього чотирнадцять і далеко не з усіх предметів, тому викладання велося за методикою, розробленою на сприйнятті аудіоінформації. Луї всерйоз задумався над тим, як зробити друк книг доступніше, а читання – легше.

Одного разу він дізнався про «нічну абетку», яку придумав і успішно використовував артилерійський офіцер Шарль Барб’є. Ця система написання і читання у темряві служила для передачі інформації в нічний час. Військові, щоб не видати себе спалахом світла або звуком голосу, записували інформацію у повній темряві, проколюючи отвори в картоні, і зчитували їх, торкаючись картону пальцями.

Сучасна книга, надрукована шрифтом Брайля

На основі винаходу Барб’є Луї Брайль, якому на той момент виповнилося 15 років, розробив свій перший варіант рельєфно-крапкового шрифту для незрячих і слабозорих людей, котрий пізніше був названий на його честь – «шрифт Брайля». У 1824 році він придумав «ячейку-шестикрапку», що складалася з двох вертикальних рядів по 3 крапки. Наявність або відсутність кожної крапки в цій шестикрапці формувало 63 різні комбінації. Кожній комбінації крапок Луї зіставив букву, цифру або знак. Торкаючись до такої ячейки, людина може швидко і впевнено розпізнати кожну букву. «Історія Франції» 1837 року стала першою книгою, надрукованою методом Брайля.

Який же шрифт – найкращий?

Шрифт Брайля все ж має свої недоліки: комбінації з шістдесяти трьох знаків не достатньо, щоб відобразити всі символи, цифри, прописні і великі букви. Тому були зроблені спроби його вдосконалити. В Америці в 1900 роках крім британського шрифту Брайля одночасно існувало ще дві системи письма рельєфно-крапковим шрифтом. Ця конкуренція навіть отримала назву «the War of the Dots» (Війна крапок). Вільям Белл Уейт, викладач Нью-Йоркського Інституту для незрячих, розробив систему з двох, чотирьох, шести і восьми крапок «Нью-Йорк Пойнт», де найбільш уживані літери позначалися ячейкою з найменшою кількістю крапок. Це прискорювало читання, комбінацій крапок вистачало для всіх символів, однак викликало плутанину, та й читати по цій системі виходило повільніше, ніж класичний шрифт Брайля.

 

Ще один рельєфно-крапковий шрифт – «Американський шрифт Брайля» – створила Хелен Келлер. Вона перекодувала, тобто перепризначила шестикрапкам Брайля букви так, щоб найбільш поширені букви алфавіту були написані найменшою кількістю крапок. Це дозволило значно збільшити швидкість написання стилусом, яким продавлювали одну крапку за раз, але з появою друкарських машин цей шрифт втратив свою перевагу. В кінцевому підсумку в «Війні крапок» за панування на території США переміг класичний британський шрифт Брайля. Цей факт був офіційно визнаний в 1918 році. Зручність, простота, висока швидкість зчитування і велика кількість вже надрукованих книг забезпечили популярність і затребуваність цього методу. Його й донині використовують у всьому світі.

« повернутися на головну
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
Генерація паролю